Сьогодні про співзалежні стосунки знає ледь не кожен. Більшість бояться їх настільки, що бажання проводити час із партнером починає не на жарт лякати. Іноді це призводить до контрзалежності, тобто до повної відсутності стосунків, або ж до стосунків без тепла, близькості, любові. Часом гармонійності в стосунках ми шукаємо та прагнемо протягом спроб, проб, болю, всього життя. Щоб краще розібратися розглянемо ознаки уникаючого виду прив’язаності:
МИ НЕ ЗАХОПЛЮЄМОСЬ ПАРТНЕРОМ ПОВНІСТЮ
Навіть в моменти близькості, романтики, статевих контактів, демонструємо незалежність, холодність, відстороненість. Тримаємо емоційну дистанцію, відчуваємо дискомфорт при обговоренні перспектив розвитку стосунків, при їх публічних проявах, при вербалізації зізнань в коханні, визнання партнерів як пари.
СТРИМУЄМО ЕМОЦІЇ
Важко говорити про свої почуття, виникає відчуття незручності, коли партнер(-ка) починає щирі, відверті розмови. Емоційні з’ясування стосунків здаються нам непродуктивними, саме тому ми часто замовчуємо дискомфорт та проблеми, замість їх обговорення та налагодження.
ЗМЕНШУЄМО ЗНАЧУЩІСТЬ СТОСУНКІВ
Ми не викладаємо фото з партнером на заставку, в мережі, не вішаємо в рамку на стіну, відчуваємо дискомфортність, коли партнер робить спільні публікації в мережі. Стосунки не видаються нам ключовим у житті. Коли партнер(-ка) проявляє близькість, або прагне її від нас, ми відчуваємо непереборну силу віддалитися.
НЕ ЛЮБИМО ОБОВ’ЯЗКИ
При будь-яких натяках на обов’язки відчуваємо обмеження, удушення, несвободу, ярмо. В результаті відчуття незалежності виявляється для нас важливішим аніж відчуття близькості й зв’язку навіть з коханою людиною. Виголошуємо тайм-аути в стосунках, спричинені невпевненістю в своїх почуттях.
ТРИМАЄМО ДИСТАНЦІЮ
Практично не підпускаємо партнера(-ку) до себе заблизько, жорстко дотримуючись свого режиму дня, охороняючи недоторканим особистий простір та час. Можемо критикувати людину чи придиратись до неї лише задля того щоб відштовхнути. Виникає відчуття пригнічення на прохання партнера(-ки) проводити разом більше часу, водночас нехтуємо спільними планами коли здається, що ми занадто зблизились та прив’язались, посилаючись на фактори а не на особисті почуття й страхи.
ПОСИЛАЄМО ЗМІШАНІ СИГНАЛИ
Півбіди коли не кажемо чітко й визначено щодо зацікавленості в партнері(-ці), це лише випробовуюча невизначеність, провокуюча сумніви. Та дещо більш травмуюче, коли слова розбігаються з ділом. Ну і найскладніший варіант, суперечливі, подвійні посили, то так то навпаки, що при довготривалості в стосунках породжує в третьому поколінні шизофренію, за даними деяких науковців-експертів.
НАМАГАЄМОСЬ ЗДАВАТИСЬ ВІДСТОРОНЕНИМИ
Можемо відчувати напади розчарування в стосунках без очевидних причин. Створюємо штучний дефіцит себе. Докладаємо зусиль, щоб здаватись для партнера не включеними, демонструємо байдужість. Можемо не реагувати, коли партнеру(-ці) потрібна підтримка. Іноді партнер(-ка) здаються нам занадто нав’язливими, залежними від нас, нам хочеться аби вони попрацювали над своєю самооцінкою.
Як думаєте, як партнеру(-ці) в таких стосунках?
–
+38 099 178 6797 | +38 067 102 7172
Більше контактів та замовлення послуг
Форма замовлення зворотнього зв’язку
Відправляючи форму Ви даєте Згоду на обробку персональних даних і згідні з Політикою конфиденційності нашої компанії.