Семко Д-В.Г.
магістерка психології,
Голова правління
ГО «Психологічний хаб Танто»,
психологиня проєкту «Разом з тобою»
БФ «Разом з Україною», ФОП
Актуальність теми дослідження. Сучасний суспільний контекст, позначений глобальними трансформаціями, військовими конфліктами та соціальними кризами, висуває безпрецедентні вимоги до професійної ідентичності майбутніх психологів. Фахівці мають бути готові до роботи з глибокою психологічною травмою та її наслідками, включаючи кризове консультування родин військових, внутрішньо переміщених осіб та, зокрема, випадків домашнього насильства [2, с. 35]. У таких умовах недостатньо лише володіти технічними навичками; критично важливою стає наявність сформованих духовно-моральних орієнтирів (цінності емпатії, поваги, відповідальності) та високого рівня емоційного інтелекту (ЕІ). Ці дві складові є основою для професійної резильєнтності самого психолога та запобігання професійному вигоранню. Отже, актуальність дослідження полягає у необхідності перегляду та інтеграції цих аспектів у навчальний процес для формування цілісної та стійкої професійної ідентичності.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка цілісної моделі формування професійної ідентичності майбутнього психолога, яка інтегрує розвиток ЕІ-компетентностей та духовно-моральних орієнтирів як основи для ефективної роботи в умовах кризового та посттравматичного суспільства.
Огляд джерел за темою дослідження. Проблема професійної ідентичності розглядається у контексті мотиваційно-ціннісного підходу, де моральні орієнтири формують внутрішнє етичне ядро фахівця (В. Франкл, К. Роджерс). Роботи з кризового консультування та роботи з травмою (J. Herman) підкреслюють, що ефективна допомога вимагає від консультанта високої здатності до саморегуляції, що є центральною складовою ЕІ [3, с. 140]. Дослідження D. Goleman та P. Salovey доводять, що ЕІ – це не лише інструмент міжособистісної взаємодії, а й механізм самозбереження у стресових професіях. Зокрема, у роботі з дитячо-батьківськими відносинами після травматичних подій, професійна емпатія (що випливає з моральної цінності турботи та високого ЕІ) є ключем до відновлення безпечної прихильності [4, с. 210]. У цьому контексті, творчий потенціал майбутнього психолога розглядається як здатність до гнучкості та інноваційного застосування методик у складних, нетипових кризових ситуаціях.
Основні результати дослідження. Незважаючи на значний інтерес до формування професійної ідентичності, недостатньо уваги приділяється механізму, за допомогою якого духовно-моральні цінності (наприклад, служіння, відповідальність) можуть бути безпосередньо інтегровані з практичними навичками ЕІ (наприклад, емоційною саморегуляцією) у навчальні програми. Особливої уваги потребує розробка методичних рекомендацій для психологів, які працюють із запобіганням та подоланням домашнього насильства, що може бути наслідком стратегій виживання в умовах війни та інших надзвичайних ситуаціях. В такій обстановці внутрішня моральна стійкість та емоційна зрілість фахівця є первинною профілактикою вторинної травматизації.
Інтеграція духовно-моральних цінностей і ЕІ у професійну ідентичність може бути реалізована через три основні освітні стратегії:
1. Формування етичної резильєнтності: Майбутні психологи повинні навчатися застосовувати ЕІ для вирішення етичних дилем [5, с. 95]. Наприклад, в ситуаціях роботи з ДН, коли співчуття (моральна цінність) має бути відокремлене від емоційного залучення (саморегуляція ЕІ), щоб зберігати професійну об’єктивність. Ця стратегія реалізується через проходження особистої психотерапії фахівцями, застосування кейс-стаді та супервізійні практики.
2. Розвиток творчого потенціалу через рефлексію травми: Креативність використовується не лише для розробки нових інтервенцій, а й як ресурс самодопомоги у подоланні стресу, що є важливим для психолога, який постійно стикається з травматичним матеріалом. Наприклад, арт-терапевтичні та наративні методи, що вивчаються студентами, слугують одночасно інструментом для клієнта і засобом самовідновлення для фахівця.
3. Моделювання дитячо-батьківської взаємодії: Включення практичних модулів, присвячених відновленню дитячо-батьківських відносин після травми, дозволяє студентам відпрацювати навички емоційної валідації та емпатійного слухання. Це безпосередньо формує їхню ідентичність як соціально відповідальних фахівців, здатних працювати із найуразливішими групами населення.
Обґрунтування отриманих результатів: Інтеграція ЕІ та духовно-моральних орієнтирів перетворює навчання з пасивного засвоєння знань на активне формування внутрішньої стійкості та професійної зрілості, що є критично важливим для роботи в умовах сучасних криз.
Висновки. Професійна ідентичність майбутнього психолога, здатного ефективно працювати в умовах посттравматичного суспільства та кризового консультування, має бути заснована на синергії навичок екологічної комунікації, емоційного інтелекту, особистої психологічної стійкості та духовно-моральних цінностей. Ці компоненти забезпечують фахівцю не лише необхідну компетентність для роботи з травмою (включаючи ДН та порушення дитячо-батьківських відносин), але й формують його особисту резильєнтність, запобігаючи вигоранню та підтримуючи високий рівень етичної відповідальності. Подальші дослідження мають бути спрямовані на емпіричну оцінку ефективності впровадження ЕІ-орієнтованих програм у навчальні плани вишів.
Список використаних джерел
1. Herman J. Trauma and Recovery: The Aftermath of Violence—From Domestic Abuse to Political Terror. New York: Basic Books, 1997. 306 p.
2. Van der Kolk B. The Body Keeps the Score: Brain, Mind, and Body in the Healing of Trauma. New York: Penguin Books, 2014. 464 p.
3. Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. New York: Bantam Books, 1995. 384 p.
4. Bowlby J. A Secure Base: Clinical Applications of Attachment Theory. New York: Routledge, 1988. 200 p.
5. Roberts A. R., Yeager K. R. Crisis Intervention Handbook: Assessment, Treatment, and Research. New York: Oxford University Press, 2009. 488 p.