Коли одна загроза змінює іншу, наступна небезпека здається ще більш небезпечнішою від попередньої, що кожен з нас може зробити? Здавалося б за півтора роки стресу, життя в умовах війни, мали б випрацюватися захисні механізми подолання стресу, в когось вони потужніші, в когось слабші, проте, всі ми за півтора роки досить виснажилися жити в такому турборежимі, і дійсно, в психології війна визначається як екстремальні умови життя. В екстремальних умовах перше про що треба пам’ятати: я живий, я вижив і це вже добре, я молодець та подбати про задоволення базових потреб: регулярний прийом їжі, сон, дах над головою, близьке підтримуюче коло спілкування, гігієна та тілесні задоволення. Далі, із ресурсного стану йдемо допомагати й підтримувати інших, в жоному разі не навпаки, бо можемо потрапити у вигоряння, почуття невдячності, тощо.
Наразі, однозначно краще себе почувають ті, в кого є механізм розподілу та визначення своєї та не своєї зони відповідальності. Своя зона відповідальності, зона впливу визначається тим, наскільки я впливаю на цю ситуацію, чи можу я її змінити, що я можу зробити, якщо це відбудеться, припустити, що якщо це відбудеться то який план дій, його можна прописати на випадок гостроої тресової реакції на подію і зберегти як керівництво до дій на випадок настанн екстреного випадку. І на цьому варто припинити прокручування в думках несприятливої ситуації, бо мислення це теж енергозатратний процес, тому варто дотримуватись ментальної дієти та на це направляти свій контроль.
Екологічна функція контролю направлена, в першу чергу, на себе на свої вчинки, відчуття, емоції, думки, а не на постійний моніторинг новин, чоловіка, дружину, дітей, коханців у соцмережах. Для стабілізації та підвищення енергетичного рівня свого стану, варто розуміти і усвідомлювати, що відбувається тут і зараз для того щоб відволікати себе від постійного прокручування небезпеки, яку мозок сприймає як реальні події і реагує викидами гормонів стресу в нашу кров. Сповнити своє життя присутністю тут і зараз, всі свої дії, домашні справи, робочі задачі, професійне, родинне, дружнє спілкування, відпочинок, прогулянки здійснювати усвідомлено. Тут і зараз – це найпотужніший ресурс, для того щоб розвинути навичку усвідомленості, варто звертати увагу на те, що я зараз бачу, що чую, яке повітря вдихаю, яка позиція мого тіла, до чого я можу торкнутися, який присмак у мене в роті. Далі, як мені з цим, як я на це реагую.
Варто пам’ятати, що наші реакції раніше не формувались за екстремальних умов, в яких ми живемо зараз. І наші реакції є нормальними на ненормальні, екстремальні обставини. Ми можемо спостерігати свої реакції і досліджувати, після цього пробувати впливати на їх інтенсивність та на вираження, що теж дуже безпосередньо впливає на наше самопочуття, оскільки від наших реакцій залежить гормональний фон нашого тіла, самопочуття, настрій і багато-багато чого. Не звинувачувати і не сварити себе, коли чогось не вдалося, адже в екстремальних умовах те, що вдалося вижити – це вже успіх, якщо вдалося ще й задовільнити побут свій та близьких, то це, взагалі, достойно винагороди. Переможемо!
З Повагою, Вікторія Семко
+38 099 178 6797 | +38 067 102 7172
Більше контактів та замовлення послуг
Форма замовлення зворотнього зв’язку
Відправляючи форму Ви даєте Згоду на обробку персональних даних і згідні з Політикою конфиденційності нашої компанії.