Ми декларуємо нашим дітям як поводитися, що і коли робити, що можна й чого ні. Проте, недаремно в англійському прислів’ї йдеться, що дітей нічому не потрібно вчити, варто навчитись самим і подати їм приклад, адже вони, все одно, переймають батьківсько-материнські моделі поведінки. Тобто, щоб не декларували своїм дітям батьки, як би не налаштовували їх настановами, мозок дитини налаштований на копіювання поведінки, а не на втілення настанов. Добре, коли настанови співпадають з живим власним прикладом.
Навряд чи на цілій планеті знайдеться людина, яка не погодиться з тим, що час дійсно бентежний, щоденні випробування загартувують нас, вчать адаптуватися, знаходити сенси. Особливо після розуміння, що матеріальні блага можна втратити, тому зараз актуально прислухатися до себе та своїх бажань займатися тими справами, що приносять задоволення, подумати чим вони можуть бути приємними для нас та корисними для суспільства.
Воєнні події діти так само переживають, як і дорослі, щоправда діти сприймають навколишній світ через адаптацію його значущим дорослим, татом, мамою, бабусею, іншими авторитетними для них особистостями. Вони можуть не до кінця зрозуміти що відбувається, чому звичне життя пішло шкерберть. Тому дивлячись на дорослого, дитина неусвідомлено переймає й копіює сприйняття оточуючого середовища. Тобто, якщо поведінка дитини змінилася, то це очевидний показник зміни стану значущої, авторитетної особистості. У статті йдеться мова про дітей віком до початку підліткового періоду, бо там дещо інші видозмінені процеси реагування. Також слід зауважити, що у випадках, коли стан дорослого вкрай критичний, настільки, що й сам дорослий уже може побачити й усвідомити неадекватність своєї поведінки, дитина часто поводитися дуже по-дорослому, тобто бере на себе відповідальність дорослого в соціальній комірці, сім’ї, родині. Звісно такі обставини не минуть безслідно для психіки й подальшої долі дитини. Навіть, якщо дорослі не показують про свої проблеми – діти це відчувають і транслюють у своїй поведінці.
Для кожної матері й кожного батька критично важливо задовільнити потреби дитини, а заразом не забувати про власне самопочуття, аби мати можливість якнайкраще потурбуватися про малечу. Досить поширеною проблемою в материнстві є заміна ролей матері й жінки, навіть в позавоєнний період, не кажучи вже про часи війни. Це, коли роль матері переважає над роллю жінки після досягнення дитиною трирічного віку, що проявляється в гіпертрофованому прояві материнського інстинкту, гіперопіці, гіперконтролі дитини. Такий феномен, пояснюваний страхом за життя й щастя дитини, водночас є шкідливим для обох. Переважаюча роль матері над роллю жінки дійсно потрібна та передбачена природою у віці дитини до трьох років, що забезпечує виживання дитяти. Далі природньо має відбутися заміна ролей, а саме мама має бути спочатку жінкою, а потім мамою. Та в силу певних особливостей, психологічних особистих дитячих травм матері чи екстремальних умов, як наприклад війна, логічність ролей не усвідомлюється та не відбуваються переміни, такі потрібні для здорового формування юної особистості та психічної рівноваги мами.
Так, війна – це дійсно екстремальні умови, що спричиняють стресовість для кожного українця та українки, й ми кожен по-своєму реагуємо на нього. При продовжуваному стресі як для дітей так і дорослих часто можна спостерігати регрес у навичках, реакціях, увазі, пам’яті, тощо. Проте, прийнявши це можна побачити й добре, адже регрес дає можливість сформуватися по-новому, більш досконало та адаптовано.
Для того щоб максимально вберегти психіку в такий непростий час, варто прожити відчуття пов’язані із тим, що було втрачено, уникати переживань та тривог за майбутнє, задовільнившись простим плануванням та максимально зосереджуватись на тому, що можна зробити прямо зараз. Дозволяти собі мріяти, спілкуватися, вірити в краще.
Не звинувачуйте ні себе, ні дитину у тому, що щось не зробили або зробили не так, усі ми насамперед люди й можемо припускатися помилок, в той момент ми вчинили найоптимальніше, як тільки могли. Варто спокійно усвідомити помилки, зробити висновки та докладати волі до покращення вчинків.
Забезпечуйте не лише потреби дитини, але й, в першу чергу, власні, спіть, їжте, спілкуйтеся, гуляйте, займайтеся спортом та улюбленими справами. Дітям важливо бачити в батьках приклад зібраності, спокою, піклування про себе. Пам’ятайте принцип «кисневої маски», спочатку собі, потім дитині. Ваше здоров’я та гарне самопочуття є гарантією кращого догляду за дитиною.
Не бійтеся звертатися по допомогу, психологічну, фізичну, матеріальну. Зазвичай люди, що допомагають почуваються визнаними, гідними, сильними і це вже гарний обмін, що можна підкріпити ще й вашою щирою подякою.
Не замикайтеся в собі, відкривайтеся, говоріть із навколишніми й дитиною про власні емоції та почуття, запитуйте про те, що відчуває малеча, про що думає, через що хвилюється. Пам’ятайте, що кожна людина має право на вираження власних почуттів та емоцій, проявляти власні, як унікальні, так і загальноприйняті реакції.
І, найголовніше, не втрачайте віру у те, що все буде добре. Якщо, навіть, ви зараз почуваєтеся розгублено, тривожно, роздратовано, відчуваєте біль чи безсилля – це тимчасово, життя обов’язково налагодиться, і ночі у бомбосховищах стануть просто спадом. Бережіть дитину та пам’ятайте про себе.
© Vita Tanto (Вікторія Семко – психологиня),
для журналу «Жінка»
+38 099 178 6797 | +38 067 102 7172
Більше контактів та замовлення послуг
Форма замовлення зворотнього зв’язку
Відправляючи форму Ви даєте Згоду на обробку персональних даних і згідні з Політикою конфиденційності нашої компанії.